Думи моÏ, думи моÏ



Категории Тарас Шевченко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Думи моï, думи моï, Лихо менi з вами! Нащо стали на паперi Сумними рядами?.. Чом вас вiтер не розвiяв В степу, як пилину? Чом вас лихо не приспало, Як свою дитину?.. Бо вас лихо на свiт на смiх породило. Поливали сльози... чом не затопили, Не винесли в море, не розмили в полi?.. Не питали б люде, що в мене болить, Лiтає та кряче, А серденько соловейком Щебече та плаче Нишком — люди не побачать. То й не засмiються... Не втирайте ж моï сльози, Нехай собi ллються. Чуже поле поливають Щодня i щоночi, Поки, поки... не засиплють Чужим пiском очi... Отаке-то... А що робить? Журба не поможе. Хто ж сиротi завидує — Карай того, боже! Думи моï, думи моï, Квiти моï, дiти! Виростав вас, доглядав вас, — Де ж менi вас дiти? В Украïну iдiть, дiти, В нашу Украïну, Попiдтинню сиротами, А я — тут загину. Там найдете щиру правду, I слово ласкаве. Там найдете щире серце, А ще, може, й славу... Привiтай, же, моя ненько, Моя Украïно, Моïх дiток нерозумних. Як свою дитину. Коментар Своï вiршi Т. Шевченко називав думками, думами. Будучи далеко вiд Украïни, в холодному, похмурому Петербурзi, поет сумував за рiдним краєм, вболiвав за його долю, страждав вiд того, що украïнцi, а серед них i його рiднi, знаходяться в панськiй неволi, терплять приниження та знущання. Шевченко хоче хоч словом пiдтримати i своïх землякiв, нагадати ïм про славнi традицiï козацькоï вольницi. Вiн став на захист жебракiв, покриток, усiх тих, кого доля не милувала, i сподiвався, що найдеться дiвоче серце, карi очi. Що заплачуть на сi думи, тодi вiн буде щасливий. Своє палке слово, квiти, дiти поет посилає на захист скривджених, на славу своєï неньки Украïни: В Украïну iдiть, дiти, В нашу Украïну.

Метки Думи моï, думи моï, ТАРАС ШЕВЧЕНКО, СВIТ УКРАÏНСЬКОÏ ПОЕЗIÏ, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, Думи моï, думи моï, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
Думи моÏ, думи моÏ