<< Главная страница

Художник



Категории Тарас Шевченко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал (Повiсть) Чимало генiальних митцiв розпочинали свiй шлях у мистецтвi дуже прозаïчно. Великий датський скульптор Торвальдсен вирiзав орнаменти на кораблях, художники фарбували дахи i паркани. Виняток складають хiба що Рубенста Ван — Дейк. Вiдомо, що римськi папи осипали золотом бездарних малярiв, тодi як обдарованi художники вмирали з голоду. Росiя не складала винятку в такому ставленнi до талантiв. Оповiдач, зачарований лiтнiми ночами в Петербурзi, часто проводив ïх на вулицях мiста або в Лiтньому саду, милуючись архiтектурою Михайлiвського замка. Якось вiн побачив на алеï хлопця рокiв чотирнадцяти. Юний художник соромився показувати свою роботу незнайомiй людинi, але зрештою погодився i подав оповiдачевi лист сiрого паперу з досить вiрно позначеним на ньому контуром статуï Сатурна. Вiн розповiв, що ходить малювати в Сад щонедiлi i вчиться малярству у живописця Ширяєва. Того дня хлопець спiзнювався на роботу, тому вiн узяв цеберку з фарбою, пензля — i пiшов. Оповiдач записав на його малюнку свою адресу i запросив у недiлю до себе. Наступноï недiлi хлопчик прийшов до оповiдача, той привiтався до нього, а юний маляр хотiв поцiлувати йому руку. Оповiдач не дозволив, i тодi його гiсть знiяковiв i втiк. За тиждень оповiдач знайшов свого нового знайомого в Лiтньому саду, де хлопець малював з натури. Вони поспiлкувалися за чаєм, i оповiдач знову запросив хлопця до себе в гостi. Той незабаром прийшов. Розповiв, що його хазяïн — людина скупа i сувора. Хлопець показав своï роботи, i оповiдач зацiкавився ними. Потiм вiн запросив свого гостя пообiдати з ним, а пiсля обiду запропонував прогулятися або почитати книгу. Юний художник обрав читання. Невдовзi оповiдач заснув, а коли прокинувся, то був приємно вражений тим, що гiсть добре прибрав у його майстернi, а сам сидiв i малював. Потiм пiшли пити чай в трактир, де хлопець розповiв iсторiю свого життя. Ця iсторiя вразила оповiдача, бо вiн дiзнався, що його спiврозмовник — крiпак. Хлопчина ж подумав, що новий знайомий його соромиться, i той як мiг довiв йому помилковiсть такоï думки. Повертаючись з трактиру, вони зустрiли вiдомого художника Венецiанова, пiсля розмови з яким становище хлопця уже здавалося оповiдачевi не таким безнадiйним. Протягом тижня хлопець в Лiтньому саду не з'являвся, але в недiлю вiн прийшов до оповiдача i розповiв, що був дуже зайнятий роботою у Великому театрi. Проте недiлю приятелi провели разом. Наступного дня оповiдач зранку пiшов у Великий театр i домовився з хазяïном юного маляра, що вiн не буде забороняти хлопцевi вiдвiдувати свого старшого приятеля. Реставрацiю Великого театру було закiнчено, i там розпочалися вистави. Найбiльшим успiхом користувалася вистава Хитана. Великий живописець Карл Павлович Брюллов запросив на цей балет оповiдача. За квитками послали юного художника. Тим часом Брюллов розпитував про хлопця, дiзнався, що той крiпак, подивився його роботи i висловив бажання поближче з ним познайомитися. Коли хлопець повернувся, то почув вiд оповiдача, що в майстернi побував сам Карл Великий, як називали Брюллова, уславлений художник, з котрим вiн так мрiяв познайомитися. Оповiдач дав хлопцевi квиток на обiд в ресторан, а сам пiшов до Брюллова, де зiбралося багато гостей i серед них поет В. А. Жуковський i музикант М. Ю. Вiєльгорський. Далi розповiдається про вiдвiдування оповiдачем i Брюлловим театру. Оповiдач намагався якомога бiльше уваги придiляти своєму юному пiдопiчному. Вiн не тiльки пiдгодовував хлопця, а й допомагав у заняттях живописом (знайшов йому натурщика). Невдовзi оповiдач представив свого пiдопiчного Карлу Великому, i той похвалив роботи хлопця. Це знайомство так схвилювало юного художника, що його ледве заспокоïли. А Брюллов тим часом, розпитавши все про пана, якому належав хлопець, поïхав до нього. Повернувся вiн нi з чим, прикро вражений поведiнкою помiщика, i попросив оповiдача ще раз побувати там i домовитися про цiну за хлопця. Вранцi, перш нiж ïхати до пана, оповiдач пiшов порадитися з Вене-цiановим, i той взявся допомогти у веденнi цих переговорiв. Помiщик змусив видатного художника цiлу годину чекати в передпокоï. Проте цiну за хлопця було назначено: вона становила 2500 карбованцiв. Аби хлопець мiг навчатися, йому допомогли вiдвiдувати клас Товариства заохочення художникiв i на мiсяць вiдкупили у хазяïна — маляра, пообiцявши тому написати його портрет. Хлопець на цiлий мiсяць став вiльним вiд роботи у Ширяєва. Вiн малював, гуляв зi своïм старшим приятелем, але чомусь був блiдим i сумним. А одного разу, пiсля обiду з оповiдачем i Брюлловим, довго плакав. Виявилось, що хлопець захворiв, i його довелось вiдправити долiкарнi. Вiсiм днiв вiн лежав у лихоманцi непритомний. А тим часом Брюллов працював над портретом свого друга поета Василя Андрiйовича Жуковського. Призначення роботи вiн держав у тайнi вiд усiх. Навiть у самого Жуковського оповiдач нiчого не дiзнався про портрет. Згодом хлопець став одужувати. Коли йому полегшало, вiн ознайомився з курсом лiнiйноï перспективи, який принiс у лiкарню оповiдач. 22 квiтня 1838 року Жуковський запискою запросив оповiдача разом iз юним художником до Брюллова. Оповiдач здогадувався про мету вiзиту, але непокоïвся за хлопця: що з ним буде у разi розчарування. Лiкар не дав дозволу на це вiдвiдування, i тому оповiдач пiшов до Карла Великого один. Там вiн отримав отпускну на його юного приятеля. Тепер хлопець був вiльним. Оповiдач подякував i завiтав до Венецiанова, який за обiдом з усiма подробицями розповiв про iсторiю портрета Жуковського, купленого царською сiм'єю за 2500 карбованцiв. На цi грошi й було викуплено хлопця. Поки оповiдач обережно готував юного художника до вражаючоï новини, хазяïн — маляр прийшов до лiкарнi i все йому розповiв. Пiсля одужання хлопець оселився у оповiдача i вiдчував себе таким щасливим, що навiть не мiг малювати. Тодi оповiдач став водити його по художнiх галереях, замовив хлопцевi новий одяг i вiдвiв до Брюллова. З того часу юний художник почав вiдвiдувати академiчнi класи, ставши пансiонером Товариства заохочення художникiв. Невдовзi оповiдач виïхав зi столицi, залишивши свого юного друга пiд опiкою Карла Великого. Вiн дав хлопцевi кориснi поради, залишив йому квартиру i все хатнє майно. Юнак дуже часто з подробицями описував в листах до друга своє життя. Розповiдав про дружнi теплi стосунки з Брюлловим, про спiльних друзiв, дякував за науку, дiлився успiхами в навчаннi (його було переведено до вищого натурного класу). Про подальшу долю хлопця можна дiзнатися з його листiв до оповiдача. В них вiн повiдомляв про своє навчання у Брюллова, про отриманi ним нагороди за виконанi роботи, про спiльне життя з друзями — художниками Штернбергом i Михайловим, про читання, вiдвiдування театральних вистав, близьке знайомство з уславленим маринiстом Айвазовським. Вiдчувалося, що йому дуже подобалось вести життя забезпеченоï людини: добре вдягатися, займати хорошi мiсця в театрi, наносити вiзити друзям, взагалi поводитися так, начебто й не було в його життi крiпацького минулого. В одному з листiв юнак писав про знайомство з сусiдами та ïх племiнницею Пашею, яку вiн навчив читати i заохотив до читання. Молодий художник готувався до великоï виставки i намалював з натури велику картину, зобразивши на нiй Пашу у виглядi весталки на тлi палаючого вогню. В останньому листi, отриманому оповiдачем, вгадуються i благородство молодого художника, i виникле в нього почуття до Пашi. Вважаючи, що одруження може завадити митцю, оповiдач виклав своï побоювання в листi до юного приятеля, але не отримав вiдповiдi. Згодом вiн дiзнався вiд Михайлова, що юнак зазнав невдачi на виставцi i одружився з Пашею, вагiтною вiд приятеля Михайлова — гульвiси мiчмана. Молодий художник написав чудовi твори, але сiм'я дружини прибрала його до рук так, що вiн бiльше не бував у Брюллова, а через одруження його не допустили до iспитiв. Тепер вже не можна було сподiватися й на подорож на казений кошт до Iталiï. Пiзнiше Михайлов повiдомив, що художник змушений був писати на продаж копiï зi своєï найкращоï картини Весталки, аж поки ïх не перестали купувати. Тодi вiн став заробляти на життя, розфарбовуючи лiтографiï для магазинiв, почав пити. Отримавши цього тривожного листа, оповiдач взяв вiдпустку i негайно виïхав до Петербурга. Там Михайлов розповiв йому про страшне лихо, яке спiткало його молодого друга: не допущений до участi в конкурсi, вiн звихнувся з розуму. Жахливий образ божевiльного юнака, побаченого в лiкарнi, скрiзь переслiдував оповiдача. Хворий потроху приходив до тями, але фiзичнi сили покидали його. Одного разу вiн впiзнав оповiдача, та наступного ранку помер. Вдова художника за десять карбованцiв продала оповiдачевi незакiнчену чоловiком картину, i вiн залишив Петербург. У цей же час у Римi вмирав Карл Брюллов.

Метки ХУДОЖНИК, ТАРАС ШЕВЧЕНКО, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, ЛIТЕРАТУРА XIX СТОРIЧЧЯ, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
Художник


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация