I МЕРТВИМ, I ЖИВИМ, I НЕНАРОДЖЕНИМ...



Категории Тарас Шевченко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал (Поема) Коли минає Божий день, усi потомленi люди спочивають. Тiльки оповiдач, лiричний герой твору, i день i нiч плаче, бо кругом нього Кайданами мiняються, Правдою торгують. I Господа зневажають. Людей запрягають В тяжкi ярма... Лiричний герой просить своïх землякiв — лiберальних панiв — схаменутися, полюбити щирим серцем рiдну краïну, не шукати щастя й волi у чужих краях, бо в своïй хатi своя й правда, i сила, i воля. Однак тi, що найбiльше кричать про своє прагнення не коритися неправдi, нiчого не роблять для Украïни. Бiльше того, вони, як перше, деруть шкуру з братiв незрящих, гречкосiïв. Краще б лжепатрiоти, якi шанують лише все iноземне, i не поверталися додому. Звертаючись до лiберального панства, поет закликає, поки ще не пiзно, замислитися над тим, що чекає його в майбутньому: Схаменiться! будьте люди, Бо лихо вам буде. Розкуються незабаром Закованi люди. Настане суд, заговорять I Днiпро, i гори! I потече сторiками Кров у синє море Дiтей ваших... I Гiркою iронiєю пройнятi рядки твору, де йдеться про властиве украïнському панству плазування перед iноземними авторитетами. Вiдсутнiсть нацiональноï свiдомостi проявляється, зокрема, i в перекрученнi власноï iсторiï, засвоєннi хибних концепцiй iсторичного розвитку краïни: Нiмець скаже: Ви моголи. Моголи! моголи! Золотого Тамерлана Онучата голi. Нiмець скаже: Ви слав'яне. Слав'яне! слав'яне! Славних прадiдiв великих Правнуки поганi! А реальна iсторiя складалася не лите зi слави та з витяжних подвигiв, адже були в нiй i ганебнi сторiнки: Раби, подножки, грязь Москви Варшавське смiття — вашi пани, Ясновельможнiï гетьмани. Не слiд пишатися з того, що украïнцi виборювали колись славу Москвi i Варшавi, адже обидвi цi держави прагнули поневолити Украïну: Так от як кров свою лили Батьки за Москву i Варшаву, I вам, синам, передали Своï кайдани, свою славу! I хiба не ганьба для Украïни, що на Запорозькiй Сiчi, де земля щедро напоєна козацькою кров'ю, нiмцi — колонiсти садять картоплю. Поет закликає згадати про чорнi часи, коли Украïна позбулася волi, коли розпинали борцiв за ïï незалежнiсть. А вивчаючи чужу славу i iсторiю, не слiд забувати й своєï: Учiтесь, читайте, I чужому научайтесь, I свого не цурайтесь. На закiнчення твору поет висловлює думку, що тiльки в нацiональнiй єдностi i братерствi майбутнє його Вiтчизни: I оживе добра слава, Слава Украïни, I свiт ясний, невечернiй Тихо засiяє... Обнiмiться ж, брати моï, Молю вас, благаю!

Метки I МЕРТВИМ, I ЖИВИМ, I НЕНАРОДЖЕНИМ..., ТАРАС ШЕВЧЕНКО, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, ЛIТЕРАТУРА XIX СТОРIЧЧЯ, I МЕРТВИМ, I ЖИВИМ, I НЕНАРОДЖЕНИМ, ТАРАС, ШЕВЧЕНКО, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
I МЕРТВИМ, I ЖИВИМ, I НЕНАРОДЖЕНИМ...