Катерина



Категории Тарас Шевченко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал I. Не кохайтеся, дiвчата, з москалями, бо вони — чужi люди, лихо з вами зроблять та й покинуть. Пiдуть у Московщину, а збезчещена й покинута дiвчина гине, гинуть iз горя та сорому i ïï батьки.  Не  слухаючи   батькiв,  Катерина  покохала  москаля  (офiцера царськоï армiï), як знало серденько, ходила до нього в садочок, поке не занапастила свою долю. Про неï по селу пiшла недобра слава, але вона, заслiплена коханням, на це не зважала. Москалi вирушили в похiд, коханий обiцяв дiвчинi повернутися, одружитися й робити московкою. Дiвчина тяжко переживала розлуку, чекала та виглядала милого. Лише вночi виходила по воду до криницi. Через пiвроку народила сина. Люди неприховано почали смiятися з покритки (жiнки, яка народила дитину поза шлюбом) та ïï батькiв. Москалi повернулися з походу iншим шляхом.   II Сидять за столом зажуренi Катрусинi батьки. Мати докоряє дочцi, питає, де ж ïï пара, де весiлля. Хай iде собi в Московщину i не творить добрим людям, що в неï є мати. Хiба ж для того ростила ïï, щоб вона так осоромила батькiв? I виганяє ïï з дому, хоч знає, що без єдиноï доньки ïï нiкому буде навiть поховати. Катерина благає простити ïï. Потiм, взявши дитину, виходить iз хати, прощається з батькiвською оселею, розумiючи, що навiки. Бере на згадку трохи рiдноï землi. Довго ще про неï плiткували в селi, але вона того вже не чула.   III Йде Катерина з немовлям, розпитуючи дорогу в Московщину. На нiй латана свитина, на плечах торбина, а в руках — цiпок. Нiхто ïï не чекає й не вiтає, часом доводиться ночувати з дитиною i пiд тином. Шляхом зустрiлися чумаки. Переборюючи сором, попросила милостиню. Та не для себе — заради дитини. Настала зима, а Катерина все в дорозi. Зустрiла якось москалiв, питала про свого Iвана, а тi лише посмiялися з неï. Пiд лiсом побачила курiнь, попросилася на нiчлiг.   IV Свище по лiсу завiрюха. Лiсник вийшов оглядати свою дiльницю, але повернувся. I сказав, що йдуть дорогою москалi. Катерина, боса, невдягнена, кинулася з хати. У старшому впiзнала свого коханого. До нього — а вiн знати не хоче, жене геть. Катерина спочатку благала, щоб не кидав, хоч наймичкою взяв, потiм попросила сина взяти. Побiгла за дитиною, повернулася, а офiцера вже немає. Сказала з вiдчаєм солдатам, щоб передали дитину старшому, поклали ïï на шлях i кинулася в ополонку. Москалi байдуже пройшли повз. Плач немовляти почули лiсничi й забрали його.   V Слiпий кобзар iшов до Києва й зупинився перепочити. Його маленький поводир куняв на сонцi. Старий спiвав псалми, йому давали хто бублика, хто грошi, дiвчата задивлялися на гарне хлоп'я. Ïхала шляхом карета, а там пан iз сiм'єю. Панi покликала Iвася й дала йому грошi, а пан глянув i одвернувся, бо впiзнав свого сина. Карета рушила, а жебраки помолилися й пiшли собi далi.   Коментар Поема Катерина — один iз найпопулярнiших у народi творiв. У ньому зображено трагiчну долю дiвчини-покритки, яку вигнали з дому. Вона пiшла шукати свого москалика, i навiть зустрiла його, але той вiдцурався i ïï, й сина. У численних лiричних вiдступах поет закликає дiвчат бути обачними, слухатися батькiв, берегти свою честь i добре iм'я, бо нiхто ïх потiм не зрозумiє й не пожалiє.

Метки Катерина, ТАРАС ШЕВЧЕНКО, ЛIТЕРАТУРА УКРАÏНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ, ПОЕТИ-РОМАНТИКИ, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, ЛIТЕРАТУРА, УКРАÏНСЬКОГО, РОМАНТИЗМУ, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
Катерина