<< Главная страница

МарIя



Категории Тарас Шевченко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал У Йосипа, у тесляра, Марiя в наймичках росла. Виросла, як квiтка. Старий ставився до неï, як до дитини, милувався нею. А вона то вовну пряде, то козу з козенятком пасе, то в гаю, як у раю, гуляк Якось прийшов до них гiсть iз Назарета. Був вiн у бiлому хiтонi, мов намальований сiяв. Марiя принесла вечерю, сама ж не ïла, лише дивилася на дивного гостя, слухала його розмову, що падала на серце. Дiвчина з глеком пiшла по воду до криницi, а гiсть за нею... Пiсля того як гiсть пiшов, Марiя змiнилася, змарнiла. Йосип на неï подивився i запропонував обвiнчатися, а то можуть ïï на вулицi вбити. Пiшла Марiя пiд вiнець, так i не дiждавшись свого апостола. Люди говорили, що в мiстi Тiверiадi розiп'яли якогось провозвiстителя месiï. Марiя зрозумiла, що то i є той дивний гiсть. Сидять вони в хатинi невеселi, Йосип майструє колиску, а Марiя шиє сорочечки. Аж тут указ вiд кесаря — йти на ревiзiю у город Вiфлеем. Пiшли вони з Йосипом. У дорозi Марiя народила Сина. Пастухи, що проходили мимо, взяли ïï з дитиною у свiй вертеп. В Iудеï заговорили, що збулися пророчества Iєремiï та Iсаiï, — народився месiя. Аж тут прийшов наказ вiд царя Iрода, i легiон з Єрусалима став винищувати всiх хлопчикiв-немовлят. Убогi пастухи допомогли Марiï втекти в Єгипет. Йосип i Марiя з сином жили в очеретянiй хатинцi, працювали. Коли не стало царя Iрода, повернулися на батькiвщину, але там усе було зруйноване. Родину Марiï прихистила стара вдова Єлизавета, дальня родичка, що жила в Назаретi. Син Марiï рiс разом з Iвасем, сином удови. Разом гралися, разом ходили, до школи. Одного разу Йосип i Марiя пiшли на ярмарок у Єрусалим. Кинулися, а дитини немає. Знайшли його аж у храмi, де вiн сидiв мiж рабинами i научав, як у свiтi жить, людей любить. Радiє Марiя — вона вже бачить самого Бога на землi. Вирiс син i пiшов зi словом помiж людьми. А Марiя все покинула — й за ним, аж поки не дiйшла до Голгофи. Син понiс лукавим правди слово! Не вняли слову! Розп'яли! Залишилася Марiя сама, бо не стало вже нiкого з рiднi. Не стало й учнiв Сина — сховалися, потiм розiйшлися. Марiя, коли бiля неï зiбралися посумувати учнi Сина, пiдтримала ïхнiй дух своïм святим огненним словом. I розiйшлися мужi по свiту, i понесли слова любовi й правди. Мати ж, сумуючи, померла пiд тином вiд голоду. I тiльки потiм ïï ченцi возвеличили, як Царицю. А вона мов золото в тому горнилi, В людськiй душi возобновилась, Й душi скорбящiй i убогiй.   Коментар У поемi Марiя Т. Шевченко подає новозавiтний переказ про Богородицю Марiю, але дає ïï образу дещо нове наповнення. Пiсля загибелi сина мати продовжує його справу. Образ Марiï символiчно-узагальнений, — вiн уособлює джерело добра, що змiнює свiт.

Метки Марiя, ТАРАС ШЕВЧЕНКО, ЛIТЕРАТУРА УКРАÏНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ, ПОЕТИ-РОМАНТИКИ, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, ЛIТЕРАТУРА, УКРАÏНСЬКОГО, РОМАНТИЗМУ, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
МарIя


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация