Минають днI, минають ночI



Категории Тарас Шевченко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Минають днi, минають ночi, Минає лiто. Шелестить Пожовкле листя, гаснуть очi, Заснули думи, серце спить, I все заснуло, i не знаю, Чи я живу, чи доживаю, Чи так по свiту волочусь, Бо вже не плачу й не смiюсь... Доле, де ти! Доле, де ти? Нема нiякоï; Коли доброï жаль, боже, То дай злоï, злоï! Не дай спати ходячому, Серцем замирати I гнилою колодою По свiту валятись. А дай жити, серцем жити I людей любити, А коли нi... то проклинать I свiт запалити! Страшно впасти у кайдани. Умирать в неволi, А ще гiрше — спати, спати, I спати на волi — I заснути навiк-вiки. I слiду не кинуть Нiякого, однаково, Чи жив, чи загинув! Доле, де ти, доле, де ти? Нема нiякоï! Коли доброï жаль. Боже, То дай злоï! злоï! Коментар Вiрш Минають днi, минають ночi... має фiлософське спрямування. Усе проходить, усе швидко мiняється. Поет, будучи вже на волi, не може байдуже спостерiгати, як мучаться в неволi його брати-украïнцi. Вiн мусить щось дiяти, будити серця людей хоч поетичним словом. Найгiрше, вважає Т. Шевченко, — це спати ходячому, гнилою колодою по свiту валятись, прожити даремно життя, не зробивши нiкому нiчого доброго. Тому просить для себе долi якщо не доброï, то хоч злоï (вiн, очевидно, готовий навiть до жорстокого покарання за своï думки та дiï на благо рiдноï землi).

Метки Минають днi, минають ночi, ТАРАС ШЕВЧЕНКО, СВIТ УКРАÏНСЬКОÏ ПОЕЗIÏ, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, Минають днi, минають ночi, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
Минають днI, минають ночI