<< Главная страница

На вIчну пам'ять Котляревському



Категории Тарас Шевченко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Сонце грiє, вiтер вiє  З поля на долину. Над водою гне з вербою Червону калину;  На калинi одиноке Гнiздечко гойдає, — А де ж дiвся соловейко? Не питай, не знає. Згадай лихо, та й байдуже... Минулось... пропало... Згадай добре — серце в'яне: Чому не осталось? Отож гляну та згадаю: Було, як смеркає. Защебече на калинi — Нiхто не минає. Чи багатий, кого доля, Як мати дитину. Убирає, доглядає, — Не мине калину. Чи сирота, що до свiта Встає працювати. Опиниться, послухає; Мов батько та мати Розпитують, розмовляють, — Серце б'ється, любо... I свiт божий як Великдень, I люди як люди. Чи дiвчина, що милого Щодень виглядає, В'яне, сохне сиротою. Де дiтись, не знає; Пiде на шлях подивитись. Поплакати в лози, — Защебече соловейко — Сохнуть дрiбнi сльози. Послухає, усмiхнеться, Пiде темним гаєм... Нiби з милим розмовляла... А вiн, знай, спiває. Та дрiбно, та рiвно, як бога благає, Поки вийде злодiй на шлях погулять  З ножем у халявi, — пiде руна гаєм, Пiде та замовкне — нащо щебетать? Запеклую душу злодiя не спинить. Тiльки стратить голос, добру не навчить. Нехай же лютує, поки сам загине, Поки безголов'я ворон прокричить. Засне долина. На калинi I соловейко задрiма. Повiє вiтер по долинi, — Пiшла дiбровою руна, Руна гуляє, божа мова. Встануть сердеги працювать, Корови пiдуть по дiбровi. Дiвчата вийдуть воду брать, I сонце гляне — рай, та й годi! Верба смiється, свято скрiзь! Заплаче злодiй, лютий злодiй. Було так перш — тепер дивись; Сонце грiє, вiтер вiє З поля на долину; Над водою гне з вербою Червону калину. На калинi одиноке Гнiздечко гойдає. А де ж дiвся соловейко? Не питай, не знає.   Недавно, недавно у нас в Украïнi Старий Котляревський отак щебетав; Замовк неборака, сиротами кинув I гори, i море, де вперше витав. Де ватагу пройдисвiта Водив за собою, — Все осталось, все сумує. Як руïни Троï. Все сумує, — тiльки слава Сонцем засiяла. Не вмре кобзар, бо навiки  Його привiтала.  Будеш, батьку, панувати,  Поки живуть люди,  Поки сонце з неба сяє. Тебе не забудуть! Праведная душе! прийми мою мову Не мудру, та щиру. Прийми, привiтай. Не кинь сиротою, як кинув дiброви. Припини до мене хоть на одно слово Та про Украïну менi заспiвай. Нехай усмiхнеться серце на чужинi.  Хоть раз усмiхнеться, дивлячись, як ти Всю славу козацьку за словом єдиним Перенiс в убогу хату сироти. Прилинь, сизий орле, бо я одинокий Сирота на свiтi, в чужому краю. Дивлюся на море широке, глибоке, Поплив би на той бiк — човна не дають. Згадаю Енея, згадаю родину. Згадаю, заплачу, як тая дитина. А хвилi на той бiк iдуть та ревуть. А може, я й темний, нiчого не бачу,  Злая доля, може, по тiм боцi плаче, — Сироту усюди люде осмiють. Нехай би смiялись, та там море грає, Там сонце, там мiсяць яснiше сiя, Там з вiтром могила в степу розмовляє, Там не одинокий був би з нею й я.  Праведная душе! прийми мою мову Не мудру, та щиру. Прийми, привiтай.  Не кинь сиротою, як кинув дiброви,  Прилини до мене хоч на одно слово Та про Украïну менi заспiвай!   Коментар Вiрш Т Шевченка побудований за принципом розгорнутого паралелiзму. Вiтер гойдає на гiлцi покинуте гнiздечко соловейка, який тут колись спiвав. Недавно так в Украïнi щебетав i I. Котляревський, автор славнозвiсних Енеïди та Наталки Полтавки, а тепер його є немає. Найбiльшою заслугою Котляревського, на думку автора, було те, що вiн Всю славу козацьку за словом єдиним Перенiс в убогу хату сироти. Слово, пiсня — це велика сила. ïх слухає i бiдний, i багач, i щасливий, i нещасний. Тiльки серце злодiя до нього байдуже. Тому Шевченко i давить Котляревського, свого великого попередника, за його правди — дотепне слово, називає батьком, орлом, кобзарем i говорить: Будеш, батьку, панувати, Поки живуть люди, Поки сонце з неба сяє. Тебе не забудуть!

Метки До Основ'яненка, ТАРАС ШЕВЧЕНКО, ЛIТЕРАТУРА УКРАÏНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ, ПОЕТИ-РОМАНТИКИ, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, На вiчну пам'ять Котляревському, ЛIТЕРАТУРА, УКРАÏНСЬКОГО, РОМАНТИЗМУ, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
На вIчну пам'ять Котляревському


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация