НАЗАР СТОДОЛЯ



Категории Тарас Шевченко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал (Iсторична драма) Дiя вiдбувається в XVII столiттi в козацькiй слободi поблизу Чигирина. Акт перший Хома Кичатий, багатий козацький сотник, має єдину дочку Галю. Прагнучи ще бiльшого багатства i пошани, вiн просить свою молоду ключницю Стеху умовити Галю пiти за багатого старого чигиринського полковника Молочая. За цю послугу Хома обiцяє Стесi одружитися з нею. Хитра Стеха згоджується допомагати Хомi i переконати Галю, що старий чоловiк кращий за молодого, бо буде в усьому догоджати i коритися жiнцi. Стеха питається у Хоми дозволу пiсля розмови з Галею пiти на вечорницi, i вiн дозволяє. Хома, замислившись насамотi, смiється з довiрливоï Стехи, яку вiн нiколи не вiзьме за дружину, бо Женись не на чорних бровах, не на карих очах, а на хуторах i млинах, так i будеш чоловiком, а не дурнем. Хома попереджає дочку про прихiд старостiв. Галя радiє, гадаючи, що вони будуть вiд ïï коханого, молодого хорунжого Назара Стодолi. Хома сподiвається, що якщо обдурена ним дочка вже подасть рушники, то потiм ïï вже можна буде умовити, аби тiльки не прийшов Назар. А подумаєш i те: яке йому дiло до Галi? Се ж моя дитина, моє добро, слiдовательно, моя власть, моя i сила над нею. Я отець, я цар ïï. Прийшли старости, почалося сватання, Галя подала рушники, старости i батько випили за здоров'я молодих. Аж тут з'явилися колядники i з ними Назар та його друг Гнат. Побачивши сватiв, Назар зрозумiв, чому саме в цей час полковник послав його з грамотами в Гуляй — Поле. Назар Стодоля називає Хому дiтопродавцем, адже той обiцяв вiддати Галю за нього. Вiн докоряє сотниковi, нагадуючи, як колись врятував того вiд ножа гайдамаки, як Хома називав його сином. Почувши вiд батька, що ïï просватали не за Назара, а за чигиринського полковника, Галя зомлiла. Прийшовши до тями, вона клянеться коханому, що нiчого не знала про намiри батька. Суперечка мiж Назаром i сотником, який починає глузувати з молодого козака, закiнчується тим, що Назар хапає Хому за горло. Галя кидається мiж ними, i Назар опускає руки. Не втрачаючи надiï, Назар падає на колiна перед Кичатим, просить у нього пробачення, благаючи не губити його та Галю. Галя приєднується до благань Назара, та даремно — Хома нiчого не хоче чути. Звертаючись до коханоï, Назар промовляє: Бiдна, бiдна! В тебе нема батька, в тебе кат єсть, а не батько! Бiдненька, серденько моє, пташечко моя безприютна. А я ще бiднiший тебе: у мене й ката нема, нiкому i зарiзати!.. Потiм цiлує Галю, а вона обiймає i цiлує його, Назар просить старостiв переказати полковнику все, що вони бачили й чули. Вiн обiцяє Галi, що знайде правду i повернеться до неï. Акт другий Подiï розгортаються у чепурнiй прибранiй хатi Мотовилихи, до якоï молодь збирається на вечорницi. Господиня, прибираючи в хатi, згадала своï молодi лiта, а потiм стала осуджувати Хому Кичатого, що взяв у ключницi молоду вертляву Сте-ху, яка так i липне до козакiв; дочку ж свою вирiшив зробити полковницею, хоча ïï любить такий гарний завзятий козак — Назар Стодоля. До хати завiтали Гнат з Назаром. Хазяйка вийшла з хати, залишивши друзiв наодинцi. Гнат намагався розважити Назара дотепним словом, та той зовсiм занепав духом. Раптом вiн пiдвiвся i сказав, що поïде до Чигирина i уб'є полковника, якщо той не вiдступиться вiд Галi. Гнат порадив товаришевi краще викрасти дiвчину, пiдкупивши для цього Стеху. Друзi домовились, що Гнат iз кiньми чекатиме закоханих бiля староï корчми. Звiдти ïм треба ïхати до Запорожжя, де сам гетьман не бiльший од чабана, тим бiльше, що Назар не виписався з запорiзьких козакiв. До хати увiйшла Стеха. Гнат iз хазяйкою вийшли закликати на вечорницi кобзаря, а Назар дав Стесi грошi i пообiцяв подарувати ще й плахту, якщо вона викличе до нього Галю. Стеха погодилась. Повертаються Гнат i хазяйка, приходять молодь i музиканти. Розпочинаються вечорницi. Гнат трохи потанцював i попрощався, привселюдно поцiлувавши Стеху. Стеха танцювала з козаками, спiвала. Потiм на прохання молодi кобзар почав розказувати казку про страшну турецьку царицю. Але Стеха не дослухала казки, бо побилася об заклад з козаками, що вночi пiде до староï корчми i принесе звiдти цеглинку або кахлю. Вона виходить, танцi тривають. Акт третiй Стеха бiля розваленоï корчми зустрiлася з Назаром i Галею. Тi попросили ïï подивитись, чи немає Гната з кiньми. Але Стеха, перш нiж бiгти, вiдломила вiд печi кахлю, сказавши, що це вiд вовкiв. Галя з Назаром залишаються в корчмi чекати Гната. Назар кинув на снiг кирею i посадив на неï дiвчину, щоб зiгрiти ïй ноги, надiв на них власну шапку. Закоханi говорять про своє кохання. Галя каже, що молитиметься за свого батька, навiть якщо вiн проклене ïï за втечу з дому. Назар розповiдає про свiй намiр вiдразу по приïздi до козацького мiста Кодака обвiнчатися з Галею, щоб нiхто вже не мiг ïх розлучити. Але дiвчина мучиться сумнiвами, бо вона любить батька, ïй шкода його покидати. Галя згадує страшнi розповiдi няньки про ту зловiсну корчму. Колись тут було вбито запорозького старшину, потiм на цьому мiсцi Богдан Хмельницький зустрiчав труну зi своïм загиблим на вiйнi сином Тимiшем, пiзнiше у корчмi вирiзали євреïв, i вiдтодi в нiй нiбито живуть привиди померлих. Галя боïться, i Назар заспокоює дiвчину. Вона дає йому весiльну хустку, яку взяла з собою, щоб пов'язати нареченого на весiллi. Закоханi любо розмовляють, цiлуються, а тим часом до корчми пiдкрадаються Хома Кичатий з челяддю i Стеха. Назар вихопив шаблю, i сотникова челядь побоялась до нього пiдступитися. Починається бiй на шаблях мiж Назаром i Кичатим. Галя падає мiж ними на колiна. Хома хоче схопити дочку, Назар боронить ïï, аж тут ззаду на нього нападають сотниковi слуги i скручують йому руки. Галя благає батька не вбивати коханого: Тату, тату, кате мiй! Я розiрву тебе, — я день i нiч плекатимусь на тебе! Танцювать, плакать буду! Чого забажаєте, все робитиму — не вбивай його. Я за полковника пiду... Коли Галя зомлiла, челядь зв'язала Назара. Зав'язавши йому хусткою рота, козака кинули на снiгу у поживу вовкам. Аж тут нагодився Гнат, схопив сотника за груди i замiрився на нього шаблею. Однак Хома нагадав йому про козацький звичай: якщо козак вбиває козака, то його ховають живим разом iз вбитим. Гната це не зупинило, i вiн нацiлився пiстолетом у сотника. Тодi Назар, якого Галя вже встигла розв'язати, зупинив друга, умовляючи не занапастити душу, бо Хома не вартий того. Кичатого вiдпустили. Вiн упав на колiна перед Назаром i просив пробачити за все скоєне. Щиро розкаявся i хотiв спокутувати своï грiхи — пiти у ченцi, залишивши все своє добро дочцi i Назару. Хома благословив Галю i Назара на шлюб.

Метки НАЗАР СТОДОЛЯ, ТАРАС ШЕВЧЕНКО, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, ЛIТЕРАТУРА XIX СТОРIЧЧЯ, ТАРАС, ШЕВЧЕНКО, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
НАЗАР СТОДОЛЯ